Сьогодення...

Пережита нами епоха є по перевазі епоха щиросердечних хвороб і разнообразнейших моральних розладів. Скорботне народонаселення божевільних будинків зростає у всіх цивілізованих країнах з ужасающею швидкістю; у той же час значно зростає число самогубств, які приймають порию епідемічний, гострий характер. Для боротьби із цим постійно зростаючим злом нова медична галузь - психіатрія, або душелечение, - виникла на наших очах і раніше, ніж теоретичні мислителі встигли домовитися до категоричних визначень в області раціональної психології.

Два мири - фізичний і моральний, - про єдність яких написано так багато гарних книг, фактично перемішалися у своїх взаємних відносинах і викликали в нашім суспільному й частці побуті непрохідну плутанину. В одному випадку причини, очевидно чисто моральні, духовні, роблять цілий ряд хворобливих явищ, проти яких безплідно було б моралізувати й повчати, а доводиться діяти проносними, гірчичниками й іншими зіллями латинської кухні. Там, навпаки, органічні розлади викликають моральні потрясіння.

Моральність

сучасне суспільство

Сумлінні лікарі все частіше й частіше починають визнавати безсилля своїх аптечних зіль проти цих страждань і приймають настільки мало властиву їм роль філософів і моралістів. З іншого боку, карний суд, покликаний карати порочну волю, поставляється в необхідність іти рука об руку з міді- цинскою экспертизою з побоювання стратити органічний розлад поряд з тяжким злочином. Судді й лікареві доводиться у всякому разі мати справа тільки з явищами надзвичайними, видатними з ряду й насильно обертаючими на себе наша увага. Сама слабка людина, перш ніж зважитися на злочин, витримує з обуревающею його маниею тривалу й болісну боротьбу; багато хто закінчують своє життя в цій боротьбі, не дійшовши до лави підсудних. До лікаря звертаються тільки тоді, коли розлад приймає вже надто рішучий, гострий характер. Божевілля так рідко виліковують саме тому, що їх звичайно приймаються лікувати вже тоді, коли вони стають невиліковними. Злочин, божевілля, самогубство - тільки похмурі фінали довгих і болісних драм, які можуть обірватися й раніше цієї трагічної розв'язки. Зростаюча цифра цих катастроф важлива найголовнішим образом тому, що вона змушує нас звернути нашу увагу на той життєвий лад, що служить тлом для цих грізних картин, настільки рясно ілюструють собою новітню медичну й судову практику. Медична статистика взагалі справа ще дуже нове; до того ж коли нам представляють довгі ряди цифр, що красномовно свідчать про зростанні якої-небудь недуги в новітні часи, то в нас природно виникає думка, що зріс, може бути, не саму недугу, а зросла тільки наша уважність до страждань ближніх, зросло найголовнішим образом наше уміння розрізняти хвороби, які предки наші змішували під яким-небудь загальною назвою або яким вони зовсім не зауважували. Багатьох уже вражав той гаданий контраст, що в новітній час значно збільшилася кількість обуревающих нас тяжких і небезпечних хвороб, а середній рівень довговічності проте все-таки росте з кожним новим успіхом цивілізації. Деякі фахівці намагаються усунути це протиріччя, запевняючи нас, що хвороби новітнього часу відрізняються переважно своїм повільним, хронічним ходом, тоді як предки наші або користувалися жаданим здоров'ям, або швидко вмирали від швидкоплинних запалень і гарячок; що особливо ми зробили значний крок уперед в мистецтві підтримувати життя слабких, золотушних і анемічних дітей, які неминуче гинули в самому ранньому віці при грубому й суворому способі життя наших предків. Таким чином, і зростання середньої тривалості життя, і зростання чисельності народонаселення деяких країн ідуть рука об руку з збільшенням маси страждань, на які ми приречені в цій юдолі плачу. Смерть - природний ворог усього живого, і уменье відстрочити на можливо довгий час неминучий її удар становить, звичайно, втішне явище. Але мистецтво продовжувати на довгі строки страждання людей і збільшувати число страждальців не становить ще кінцевої межі наших прогресивних прагнень. Макробиотика, тобто мистецтво довго жити, усе більше й більше уступає своє місце гігієні, тобто мистецтву добре жити. Але бути здоровим не значить тільки не бути хворим, тобто не мати якої-небудь недуги, визнаного медицинскою практикою й носящего яке-небудь мудроване латинське прізвисько. Бути здоровим - значить насамперед бути людиною, бути самим собою, користуватися відомою рівновагою всіх своїх моральних і фізичних здатностей; без цієї рівноваги життя стає не в життя.
Початок

[далі...]

Оперативная память socket am2 процессоры магазин компьютер.